МЕГА ТОР Бошки марихуана White Widow Калач-на-Дону Бошки Шишки Amnesia

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Знаешь, я как-то решил разнообразить свою тусовку и оторваться в полную катушку. Решил сменить закладки, поискать что-то новенькое. Изучал я свои опции, читал обзоры и отзывы, такой же наркоман поискуха!

И тут один мой братишка связал меня с неплохим дилером. Ну, я решил прокатиться и купить пару шишек марихуаны. Не так чтобы сильно кололось или мазалось, но вдруг прикол будет.

Так вот, я связался с дилером и мы решили встретиться в подъезде. Когда я подошёл к нему, он уже ждал меня с готовыми шишками. Отличный продавец, не подкачал!

Честно говоря, я был немного переживал, но решил расслабиться и попробовать этот новенький товар. Разорвал пакетик, разложил травку по столику и начал рубить её и складывать в бумагу для сигарет.

Потом прикурил и глубоко затянулся. Ответил себе на вопрос, куда идти, если надо всем телом? Конечно, к нему через нос! Сразу ощутил приход, аж дышать стало легче.

Травка была бомбезной, я почувствовал её настолько чётко, словно моя голова находилась в другом измерении.

Ну и после такого приключения, я решиться отрывнуться ещё сильнее. Мы с друзьями решили отправиться в казино. Кстати, я уже тогда замешал в себе молли, чтоб ставиться там до упора. Так даже интересней получается!

Приехали мы в это казино, я сразу захватил все деньги, что у меня были и начал ставить колеса. Я щёлкнул на кнопку, закрыл глаза и надеялся на удачу. Я был уверен, что мне повезёт!

И что думаешь? Угадал! Я просто не мог поверить своим глазам, когда на экране зажглась большая цифра! Зажегся, как елка на Новый Год!

Я сразу же вышел из казино, радостный и растаявший от счастья. Опять набрел на того же дилера, у которого покупал шишки. Я решил отблагодарить его и расщедрился на пол-штуки молли.

Ну, мы заехали к нему домой, и я начал мазаться этим новым чудо-порошком. Вот тут уже всё стало сливаться в одну большую психоделическую картинку.

Я почувствовался на седьмом небе, моё тело парило в воздухе, а колеса от казино сияли вокруг меня, как звезды. Все вокруг стало таким прекрасным и чарующим.

Я забыл о времени, о проблемах и заботах. Я просто погружался в этот потрясающий мир хайпа и безбашенства. Забыл и о своих друзьях, и о своей бабке, которой обещал помочь.

Когда эффект пройдет, мне нечем будет закрыть долги, которые накопились из-за моих безумных ставок и моих наркотических развлечений. Но пока я не беспокоюсь о таких мелочах. Для меня главное - жить на полную катушку, и ни в чем себе не отказывать!

Ах, как же сложно быть наркоманом-рэпером! Ты бродишь по этому миру, словно слон в посудной лавке. Ты мечтаешь, бро, о больших деньгах и драйвовой жизни, но твои шаги ведут только в одну черную бездну. Наркотики сглатывают тебя, словно паук в свою паутину, и никакая лента помощи не сможет тебя из неё вытащить. Вся жизнь стала мазней, друзья уходят, а ты остаешься один в этой сумасшедшей гонке. Но знаешь, бро, когда ты сталкиваешься с той реальностью, которая нарисована в твоей голове и врывается в настоящий мир, окуная тебя в мутную реальность, ты понимаешь, что это всего лишь сон - сон наяву, сон наркомана. Очень надеюсь, что он передал тебе всю ту атмосферу безумия и беззаботности, которую я пытался описать. Но помни, бро, наркотики - это война, которую невозможно выиграть.